Психосоціальний добробут у школі в різнорідних класах

Беата Папуда-Долінська, Павел Ґриґель, Ґжеґож Шумський, Мацей Карвовський, Маґдалена Бочковська, Анна Блащак, Катажина Вєяк

Instytut Badań Edukacyjnych – Państwowy Instytut Badawczy, 2026

Головною метою дослідження було оцінити шкільне благополуччя учнів у п’яти вимірах: викладацька практика, стосунки з однолітками, залученість у навчання, академічні досягнення та емоційне ставлення до школи. У дослідженні взяли участь 1608 учнів, з особливим акцентом на дітях із досвідом міграції з України та учнях із особливими освітніми потребами (ООП). Для опису благополуччя була використана модель PERMA Селігмана.

Ключові результати

Дослідження дозволило виокремити чотири профілі учнів: із високим рівнем благополуччя (33,8%), середнім (43,5%), низьким (12,4%) та учнів із труднощами в стосунках з однолітками (10,3%).

• Учні з України: Вони демонструють більш позитивне ставлення до польської школи та більше бажання вчитися, ніж їхні польські однолітки. Хоча вони сприймають вчителів як таких, що надають підтримку, їхні оцінки з польської мови та математики нижчі, і вони частіше відчувають соціальну ізоляцію (відчуття перебування «поза групою»).
• Учні з особливими освітніми потребами (ООП): Ця група перебуває під особливим ризиком виключення. Їхнє освітнє та соціальне благополуччя значно нижче, що проявляється, зокрема, у нижчій самооцінці та труднощах у взаєминах.

Фактори ризику

Нижчий рівень благополуччя частіше зустрічається серед учнів старших класів (6–8), дітей із неповних сімей та осіб, які не ідентифікують себе з бінарним поділом статі.

Висновки та рекомендації

Автори виступають за впровадження «загальношкільного підходу» (whole-school approach), який інтегрує соціально-емоційне навчання в основну навчальну програму. Рекомендації включають створення безпечного середовища через антибулінгові програми та підтримку з боку однолітків (наприклад, менторство), а також адаптацію методів комунікації до індивідуальних потреб учнів-мігрантів та учнів з ООП.